|
|
|
 |
Редкие виды рыб Украины (продолжение) |
 |
|
|
|
| |
Обновлено: 13.03.2008 - 08:47
Продолжение перечня видов рыб, входящих в Красную Книгу Украины. Піскаркові ПІСКАРКА БУРА, морська миша Callionymus festivus Pallas, 1814
Круглороті, риби Ряд Окунеподібні - Perciformes Родина Піскаркові - Callionymidae Таксономічна характеристика. Один з 3 видів роду у фауні Чорного м.; один з 2 видів роду у фауні України.
Статус. IV категорія.
Поширення. Чорне море (пн.-зх. узбережжя) та бiля берегiв Кримського п-ва (периферiйна частина ареалу). Ареал охоплює Чорне, Мармурове i Середземне моря.
Місця перебування. Неопріснеш ділянки моря звичайно до 35 м завглибшки; водиться на піщаних фунтах, інколи біля поверхні вода.
Чисельність. Дуже незначна. Трапляються поодинокі особини (не щороку) в уловах дрібно-вічковими знаряддями.
Причини зміни чисельності. Не з`ясовані.
Особливості біології. Довжина тіла до 13 см. З місць зимівлі переміщується до берега на менші глибини для нагулу і розмноження. Самців у зграях удвічі більше, ніж самок. Нерест з серед, травня до серед, вересня за середньодобової температури води 16 - 24 °С. Ікру відкладає порціями на піщане дно. Личинки розселюються на відстані до 15 - 20 км від берега, поступово переходячи від нектонного до бентосного способу життя. Молодь живиться планктоном, дорослі особини - водоростями, нижчими ракоподібними.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Не здійснювалися. Слід з`ясувати причини зміни чисельності, заборонити вилов як мінімум на 7 років, вцявити місця перебування і встановити там заповідний режим.
Джерела інформації. Световидов А. Н., 1964; Щербуха А. Я., 1982.
А. І. Смирнов. ПІСКАРКА СІРА, морська миша мала Callionymus belenus Risso, 1826
Круглороті, риби Ряд Окунеподібні - Perciformes Родина Піскаркові - Callionymidae Таксономічна характеристика. Один з 3 видів роду у фауні Чорного м.; один з 2 видів роду у фауні України.
Статус. IV категорія.
Поширення. Вздовж пн.-зх. узбережжя Чорного м. (фiлофорне поле Зернова), бiля Тендро-Джарилгацької обмiлини i берегiв Кримського п-ва. Водиться також у Середземному м.- бiля Пiренейського п-ва i палестинського узбережжя.
Місця перебування. В прибережній зоні на глибині 8 - 22 м.
Чисельність. Дуже незначна. Трапляються поодинокі особини (не щороку) у виловах драгами і ставними неводами.
Причини зміни чисельності. Не з`ясовані.
Особливості біології. Веде придонний спосіб життя. Тримається зграями. Довжина тіла до 6,7 см. З місць зимівлі (на глибині до 30 м) переміщується до берегів (на менші глибини) для нагулу і нересту. Самців у зграї звичайно більше, ніж самок. Нерест з кін. травня до серед, вересня за середньодобової температури води 17 - 24 °С. Ікру відкладає порціями на піщане дно. Личинки розселюються трохи оддалік від берега і, виростаючи, переходять від планктонного до бентосного способу живлення. Дорослі особини живляться нижчими ракоподібними, війчастими червами тощо.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Не здійснювалися. Слід з`ясувати причини зміни чисельності, заборонити вилов як мінімум на 5 років, виявити місця перебування і встановити там заповідний режим.
Джерела інформації. Световидов А. Н., 1964; Щербуха А. Я., 1982.
А. І. Смирнов. Бичкові БИЧОК ЗОЛОТИСТИЙ Gobius auratus Risso, 1810
Круглороті, риби Ряд Окунеподібні - Perciformes Родина Бичкові - Gobiidae Таксономічна характеристика. Єдиний з 5 видів роду у фауні України.
Статус. IV категорія.
Поширення. У Чорному м.- бухти Омега i Карантинна бiля Севастополя. Ареал охоплює також iн. мiсця Чорного м., атлантичнi води поблизу Канарських о-вiв, прибережнi дiлянки Середземного моря.
Місця перебування. Води морських бухт і лиманів з солоністю 15 - 30 ‰ у неприбійній зоні. Живе біля берегів на ділянках з піщаним, іноді гравійним (з уламками черепашок), дещо замуленим і зарослим водоростями дном.
Чисельність. Дуже незначна. В 1960 - 86 рр. у районі Севастополя виловлено лише бл. 10 особин.
Причини зміни чисельності. Не з`ясовані.
Особливості біології. Довжина тіла до 8,1 см. Специфічною особливістю є парний черевний плавець, а не присосок, як у ін. видів азово-чорноморських бичкових. Після зимівлі на глибинах до 40 м навесні переміщується до берега для нагулу і нересту.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Не здійснювалися. Треба докладніше вивчити особливості біології виду, з`ясувати причини зміни чисельності, заборонити вилов як мінімум на 8 років; інформувати рибалок-промисловиків і любителів про характерні ознаки виду та ймовірність появи його у виловах; виявити місця перебування і встановити там заповідний режим.
Джерела інформації. Световмдрв А. Н., 1964; Смирнов А. И., 1986.
А. І. Смирнов. БИЧОК-РИЖИК ЗВИЧАЙНИЙ Neogobius platyrostris platyrostris (Pallas, 1814)
Круглороті, риби Ряд Окунеподібні - Perciformes Родина Бичкові - Gobiidae Таксономічна характеристика. Один з 4 підвидів виду у фауні України.
Статус. IV категорія.
Поширення. Чорне море (уздовж пiвденних берегiв Кримського п-ва - вiд м. Алушти до масиву Карадаг). Водиться також бiля Чорноморського узбережжя Кавказу.
Місця перебування. Біля берегів відкритого моря у смузі прибою, поблизу дна серед кам`яних виступів, брил і уламків.
Чисельність. Трапляються поодинокі особини як прилов до інших видів бичкових. У 70-х рр. 20 ст. при добуванні ставними знаряддями налічувалося до 10 особин в одному улові.
Причини зміни чисельності. Порушення біотопів через забруднення води, зокрема, під час намивання пляжів; надмірний вилов бичкових, у т. ч. гарпунними, острожними знаряддями тощо.
Особливості біології. Ранньої весни з місць зимівлі переміщується до берега на менші глибини для нагулу і розмноження. Довжина плідників 8,4 - 16 см, маса 13,7 - 77 г. Статевозрілим стає у 2-річному віці за довжини тіла 8 - 9 см і маси 6 - 8 г. Нереститься у квітні - травні. Співвідношення самців і самок у популяціях однакове. Плодючість бл. 900 ікринок, відкладає їх порціями майже біля урізу води на гальковому дні, помірно зарослому водоростями. Ікру й ранню молодь охороняє самець у гнізді, яке він будує під камінням. Живиться ракоподібними, червами, молюсками і мальками ін. риб.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Не здійснювалися. Треба заборонити вилов як мінімум на 8 років, у т. ч. гарпунними та острожними знаряддями; виявити місця перебування підвиду і встановити там заповідний режим; розширити акваторію Карадазького природного заповідника.
Джерела інформації. Световидов А. Н., 1964; Пинчук В. И., 1977; Смирнов А. И., 1986.
А. І. Смирнов. Скорпеноподібні МОРСЬКИЙ ПІВЕНЬ, жовта тригла Trigla lucerna Linnaeus, 1758
Круглороті, риби Ряд Скорпеноподібні - Scorpaeniformes Родина Триглові - Triglidae Таксономічна характеристика. Один з 6 нидів роду; єдиний вид роду у морській фауні України.
Статус. IV категорія.
Поширення. Чорне м. (бiля берегiв Криму, пн.-зх. узбережжя), Азовське м. (Пд. частина). Ареал охоплює Атлантичний та Iндiйський океани (узбережжя Європи та Африки), Середземне, Мармурове, Чорне i Азовське моря.
Місця перебування. Живе і розмножується в прибрежних водах з солоністю 15 - 19 ‰ і більше. Тримається на помірних глибинах (до 100 м) поблизу дна.
Чисельність. Трапляються поодинокі особини у промислових виловах.
Причини зміни чисельності. Надмірний вилов (у т. ч. любителями підводного полювання), забруднення води.
Особливості біології. Тримається малими зграями. У воді планерує, по дну пересувається на чотирьох пальцеподібних передніх променях грудних плавців. Досягає довжини 70 см, маси 5 кг. З місць зимівлі переміщується до берега на менші глибини для нагулу і нересту. Статевозрілими самці стають у 3-річному, самки - в 4-річному віці. Плодючість самки завдовжки 56,5 см близко 14 тис. ікринок. Нереститься у червні - серпні за 2 - 3 км від берега на глибині 15 - 20 м, ікру відкладає порціями на піщане чи кам`янисте дно. Інкубаційний період триває 5 -б днів. Мальки стають схожими на дорослих за довжини бл. 1 см. У процесі росту молодь переходить від придонно-пелагічного до донного способу життя. Дорослі особини живляться дрібними вищими ракоподібними і рибою.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Охороняється в комплексі з ін. видами в акваторії Карадазького природного заповідника. Слід заборонити вилов, у т. ч. підводне полювання як мінімум на 10 років, виявити місця концентрації виду і встановити там заповідний режим.
Джерела інформації. Световідов А. Н., 1964; Смирнов А. И., 1986.
А. І. Смирнов. Камбалоподібні АРНОГЛОС Arnoglossus kessleri Schmidt, 1915
Круглороті, риби Ряд Камбалоподібні - Рleuronectiformes Родина Ботусові - Bothidae Таксономічна характеристика. Один з 22 видів роду; єдиний вид роду у фауні України.
Статус. III категорія.
Поширення. У Чорному м.- уздовж пд. i пд.-сх. берегiв Кримського п-ва, зокрема поблизу м. Феодосiї. Водиться також бiля берегiв Болгарiї, Кавказу.
Місця перебування. Прибережні ділянки шельфової зони моря - у придонних шарах на глибинах від 3 до 65 м (частіше 20 м), на піщаному та піщано-гальковому грунті.
Чисельність. В окремі роки трапляються поодинокі особини у промислових виловах ставними неводами. З 80-х рр. зустрічається дедалі рідше.
Причини зміни чисельності. Забруднення акваторії Чорного м., що впливає на розвиток ікри; вилов неводами разом з ін. рибами.
Особливості біології. Зустрічається в акваторіях з солоністю води 18 - 20 %. Досягає довжини 7 - 9 см. Має лусковий покрив на всьому тілі. Після зимівлі ранньої весни підходить ближче до берега на менші глибини для нагулу й розмноження. Плідники мають довжину 4 - 7 см. Нерест порційний, відбувається з червня до середини вересня за середньодобової температури води 18 - 25 °С у прибережній смузі з твердим піщаним, дещо зарослим дном на глибині 3 - 7 м. Нереститься найчастіше вночі. Ікринки спливають і розносяться течією. Інкубаційний період триває близько 2 діб. Розвивається зі складним метаморфозом. У міру росту та розвитку личинок позиція їхнього тіла з вертикальної стає горизонтальною, правий бік спрямовується до дна, а обидва ока зміщуються на лівий бік голови; відбувається перехід від пелагічного до придонного способу життя. Живиться бентосними організмами.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Не здійснювалися. Треба заборонити вилов як мінімум на 8 років, інформувати рибалок-промисловиків про характерні ознаки виду та імовірність появи його у виловах; виявити місця перебування і встановити там заповідний режим. Доцільно розширити акваторію Карадазького природного заповідника.
Джерела інформації. Световидов А. Н., 1964; Смирнов А. И., 1986.
А. І. Смирнов. Вудильникові МОРСЬКИЙ ЧОРТ Lophius piscatorius Linnaeus, 1758
Круглороті, риби Ряд Вудильникоподібні - Lophieformes Родина Вудильникові - Lophiidae Таксономічна характеристика. Один з 3 (5?) видів роду; єдиний вид роду у фауні України.
Статус. IV категорія.
Поширення. У Чорному морi - поблизу пд. берегiв Кримського п-ва та о-ва Змiїного. Ареал охоплює Атлантичний океан (узбережнi води Європи та Африки), Середземне, Чорне й Мармурове моря, протоку Босфор.
Місця перебування. Шельфова і глибоководна зони морів та океанів глибиною до 2000 м. Біля берегів Європи від Чорного до Баренцового м. виявлений у межах шельфу на глибинах 50 - 200 м, іноді підходить до берега на глибину 10 м.
Чисельність. Дуже рідко трапляються поодинокі особини серед виловів калкана чорноморського.
Причини зміни чисельності. Не з`ясовані.
Особливості біології. У Чорному м. траплялися лише молоді особини завдовжки до 76 см, масою до 9 кг (в ін. місцях поширення відповідно - до 1,5 м і 20 кг). Придонна риба, хижак (полює на здобич із засідок), не тільки плаває, а й пересувається по дну, стрибає за допомогою спеціально пристосованих парних плавців. Нереститься у Середземному м. і Атлантичному ок. на глибинах 500 - 1000 м. Плодючість - бл. 1 млн. ікринок. Розвиток зі складним метаморфозом. Інкубаційний період триває трохи більше тижня. Досягаючи довжини 13 - 20 см, молодь починає активно перемішуватися на менші глибини. Зростаючи, вона переходить від пелагічного до придонного способу життя. Дорослі особини живляться вищими ракоподібними, рибами різних розмірів та ін. організмами. Корм здобувають поблизу дна й у товщі води.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Не здійснювалися. Слід заборонити вилов морського чорта як мінімум на 10 років, виявити місця його перебування і встановити там заповідний режим.
Джерела інформації. Световидов А. Н., 1964; Смирнов А. И., 1986.
А. І. Смирнов.
|
|
|
|
|
|
|
КОММЕНТАРИИ
|
|
|
|
| |
| |
 |
Женя ,оч.познавательно.Но вот если бы все статьи в одну объединил -получилась бы Красная книга.
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
| |
 |
Игорь, увы в одну не поместилось
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
 |
Календарь |
 |
|
| |
| « | Май 2008 | » |
| Пн |
Вт |
Ср |
Чт |
Пт |
Сб |
Вс |
| | 1 | 2 | 3 | 4 | | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | |
|
|
|
|
|
|
| |
 |
Популярное |
 |
|
|
|
|
|
|
| |
 |
Архив сайта |
 |
|
|
|
|
|
|
| |
|