| |
Обновлено: 2.05.2008 - 22:47
Вся информация взята из Красной Книги Украины. 2002-02-07 парламент Украины принял закон 'О Красной книге Украины'. Красная книга Украины определяется как основной государственный документ, обобщающий данные о современном состоянии видов животных и растений Украины, которые находятся под угрозой исчезновения, а также меры для их сохранения и восстановления на научно-обоснованных основаниях. За закон проголосовали 267 из 381 депутатов, принявших участие в голосовании...
На сегодня в Красную книгу Украины занесен 541 вид растений и 382 вида животных.
Примечание: Красная Книга Украины издана на украинском языке. Информацию выкладываю в соответствии с первоисточником.
PS: информация из имеющихся источников размещена полностью
Рыбы, занесенные в Красную Книгу Украины:
Миногоподобные
МІНОГА УКРАЇНСЬКА
Eudontomyzon mariae Berg, 1931 Круглороті, риби
Ряд Міногоподібні - Petromyzoniformes
Родина Міногові - Petromyzonidae
Таксономічна характеристика. Один з 6 видів роду; один з 2 видів роду у фауні України.
Статус. III категорія.
Поширення. Басейни Сiверського Дiнця, Днiпра, Днiстра, Пруту, Сiрету i, вiрогiдно, Пд. Бугу. Ареал охоплює також басейни Кубанi й Дону, рiчки Зх. Закавказзя та басейну Балтiйського моря.
Місця перебування. Переважно притоки великих рік, ділянки з проточною чистою водою і піщаним, часто замуленим, рідше гальково-піщаним дном.
Чисельність. Незначна; різко скорочується з кін. 60-х рр. 20 ст.
Причини зміни чисельності. Порушення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного та біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води, надмірний вилов.
Особливості біології. Туводна придонна форма. Довж. до 30 см, здебільшого 21 см. Нерест у березні - квітні за середньодобової температури води бл. 8 °С. Плодючість становить майже 6 тис. ікринок. Після нересту плідники звичайно гинуть. Розвиток з метаморфозом. Личинки (піскорийки) постійно живуть у піщано-мулистому грунті, а також серед замулених корчів, під змитими з берега шматками дернини; живляться перифітоном, детритом, дрібними безхребетними. На 5 - 6-му році життя протягом пізньої осені і зими личинки перетворюються на дорослих особин, які навесні починають розмножуватися. Дорослі міноги не живляться.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Занесено до Європейського Червоного списку (1991). Вилов заборонено Правилами любительського і спортивного рибальства у внутрішніх водоймах України (1990). Треба встановити заповідний режим у місцях перебування виду, які б стали його резерватами на Дніпрі (верхня течія) і Десні.
Джерела інформації. Берг Л. С., ч. 2., 1949; Павлов П. И., 1980; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988.
А. І. Смирнов.
МІНОГА УГОРСЬКА
Eudontomyzon danfordi Regan, 1911 Круглороті, риби
Ряд Міногоподібні - Petromyzoniformes
Родина Міногові - Petromyzonidae
Таксономічна характеристика. Один з 6 видів роду; один з 2 видів роду у фауні України.
Статус. III категорія.
Поширення. Басейни Тиси (в т. ч. її приток Тереблi, Тересви, Рiки), Ужа, Латорицi та iн. рiчок Закарпаття. Ареал охоплює карпатськi притоки Дунаю.
Місця перебування. Неглибокі ділянки річок з проточною чистою водою і щебенисто-піщаним, гальково-піщаним, замуленим або піщано-мулистим дном.
Чисельність. Незначна, різко скорочується з 70-х рр. 20 ст.
Причини зміни чисельності. Порушення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного та біологічного режимів, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води.
Особливості біології. Туводна придонна форма. Довжина тіла до 25 см. Статевозрілою стає за довжини 16 - 17 см. Місцеві нерестові міграції здійснює проти течії. Нерест у квітні - травні за середньодобової температури води бл. 8 °С. Після нересту плідники живуть ще 1 - 2 роки. Розвиток з метаморфозом. Личинки (піскорийки) постійно перебувають у піщано-мулистому фунті, занурюючись у нього на 15 см і більше, де утворюють скупчення, різні за кількістю і віком особин; живляться водоростями, бентосними організмами, детритом тощо. На З- 4-му році свого життя протягом пізньої осені і зими личинки перетворюються на дорослих міног, які живляться кров`ю і лімфою риб, а також особин свого виду, присмоктуючись до них.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Вилов заборонено Правилами любительського і спортивного рибальства у внутрішніх водоймах України (1990). Треба встановити заповідний режим на річках Тереблі, Ужі, Латориці.
Джерела інформації. Берг Л. С., ч. 2, 1949; Маркевич О. П., Короткий И. І., 1954; Власова Е. К., 1956; Павлов П. И., 1980; Holcіk J., Hensel K., 1972; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988.
А. І. Смирнов.
Осетровые
ШИП
Acipenser nudiventris Lovetzky, 1828 Круглороті, риби
Ряд Осетроподібні - Acipenseriformes
Родина Осетрові - Acipenseridae
Таксономічна характеристика. Один з 18 видів роду; один з 5 видів роду у фауні України.
Статус. I категорія.
Поширення. У Чорному м.- бiля узбережжя Кримського п-ва (масив Карадаг, Каркiнiтська зат.) та поблизу гирл Днiпра, Днiстра i Дунаю. Ареал охоплює басейни Чорного, Азовського, Аральського i Каспiйського морiв; вид аклiматизовано в оз. Балхаш (Казахстан).
Місця перебування. Живе у морі, заходить у річки на нерест. В Дунаї (середня течія), вірогідно, утворює туводну форму. В морі водиться переважно на мулистих ґрунтах, у річках - на глибоких місцях з чистою проточною водою і піщаним або піщано-гальковим дном.
Чисельність. У 1-й пол. 20 ст. зустрічався дуже рідко (поодинокі особини), з 60-х рр. не траплявся.
Причини зміни чисельності. Зникнення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води, надмірний вилов.
Особливості біології. В морській акваторії та ріках України не вивчались. Звичайно тримається поодинці. Досягає довжини 2 м, маси понад 40 кг. Статевозрілими самці стають на 6 - 9-му році (за довжини понад 90 см), самки - на 12 - 14-му році (за довжини понад 110 см). Розмножується раз на 2 - 3 роки. Нерест у квітні - травні за середньодобової температури води 10 - 15 °С на глибоких руслових ділянках річок з швидкою течією і піщано-гальковим або кам`янистим дном. Плодючість до 1290 тис. ікринок. Ікра клейка. Після нересту плідники і частково молодь скочуються до місць нагулу в море, частина молоді затримується в річці на кілька місяців або років. Живиться бентосними безхребетними. Живе понад 30 років.
Розмноження у неволі. Можливе. Біотехніка розведення випробувана у ріках Волзі, Доні, Кубані, Дніпрі.
Заходи охорони. Занесено до Європейського Червоного списку (1991). Вилов заборонено Правилами рибальства в басейні Азовського моря (1976) та Правилами рибальства в басейні Чорного моря (1983). Для відтворення виду потрібна його реакліматизація.
Джерела інформації. Павлов П. И., 1980; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988.
Ю. В. Мовчан.
ОСЕТЕР АТЛАНТИЧНИЙ
Acipenser sturio Linnaeus, 1758
Круглороті, риби
Ряд Осетроподібні - Acipenseriformes
Родина Осетрові - Acipenseridae
Таксономічна характеристика. Один з 18 видів роду; один з 5 видів роду у фауні України.
Статус. I категорія.
Поширення. У Чорному м.- дуже рiдко траплявся до 60-х рр. 20 ст. (бiля пд. берегiв Кримського п-ва, у Каркiнiтськiй зат. та гирлi Дунаю). В останнi роки не виявлено. Ареал охоплює також води атлантичного узбережжя Пн. Америки та Європи (у т. ч. Iсландiї), Пiвнiчне та Балтiйське моря. Ладозьке озеро, рiчки Францiї та Iспанiї. Зберiгся лише в Грузiї - на невеликiй дiлянцi морських узбережних вод та в р. Рiонi.
Місця перебування. Живе у морі, заходить у річки для розмноження.
Чисельність. У 1-й пол. 20 ст. у водоймах України іноді зустрічалися поодинокі особини. З 60-х рр. в уловах не траплявся.
Причини зміни чисельності. Зникнення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води.
Особливості біології. Веде придонний спосіб життя. Тримається здебільшого поодинці або невеликими групами. У пд.-сх. частині Чорного м. досягає довжини 3,5 м, маси понад 300 кг. Статевозрілими самці стають у 7 - 9, самки у 8 - 14 років. Середня довжина ходових самців 137, самок 182 см. Нерест з квітня по червень за середньодобової температури води 7,7 - 22,0 °С. Нереститься в місцях з швидкою течією, ікру відкладає на кам`янисто-галькове дно. Плодючість 0,2 - 6,7 млн. ікринок. Ікра клейка, інкубація триває 3 - 13 діб. Після розмноження дорослі риби, а восени й молодь скочуються в море. Живляться червами, ракоподібними, молюсками і дрібною рибою. Живе понад 45 років.
Розмноження у неволі. Можливе. Методика відпрацьована у Ріонському рибзаводі (Грузія).
Заходи охорони. Занесено до Червоної книги МСОП, Європейського Червоного списку (1991). Включено до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, які перебувають під загрозою зникнення (1973). Відтворення виду можливе лише шляхом реакліматизації і тільки після нормалізації екологічного стану водойм.
Джерела інформації. Павлов П. И., 1980; Красная книга СССР, 1984; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988.
Ю. В. Мовчан.
СТЕРЛЯДЬ
Acipenser ruthenus Linnaeus, 1758 Круглороті, риби
Ряд Осетроподібні - Acipenseriformes
Родина Осетрові - Acipenseridae
Таксономічна характеристика. Один з 18 видів роду; один з 5 видів роду у фауні України.
Статус. II категорія.
Поширення. Великi рiки - Дунай, Днiпро, Днiстер, Пд. Буг та iн. Ареал охоплює також великi рiки басейнiв Азовського, Каспiйського, Балтiйського, Карського та Бiлого (Пiвнiчна Двiна) морiв, а також Ладозьке та Онезьке озера. Iнтродуковано у Печору, Зх. Двiну, Нiман та Амур.
Місця перебування. Глибокі ділянки рік з чистою холодною проточною водою.
Чисельність. Трапляється зрідка, лише у Дністрі на Передкарпатті подекуди виловлюють десятки особин. З 2-ї пол. 20 ст. у водоймах України нечисленна. Зникла у Сіверському Дінці, Пд. Бузі та на більшості ділянок у басейнах Дніпра і Дністра.
Причини зміни чисельності. Зникнення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного та біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води.
Особливості біології. Туводна реофільна форма. Веде придонний спосіб життя. Тримається здебільшого поодинці, зрідка невеликими групами. Досягає довжини 1,2 м (здебільшого 40 - 60 см), маси б кг (найчастіше 0,5 - 1 кг). Статевозрілими самці стають у З, здебільшого 4 - 6 років (за довжини понад 35 см), самки - у 5 - 9 років (за довжини понад 45 см). Навесні по великій воді піднімається проти течії на нерестовища у глибокі місця (10 м і більше) руслових ділянок рік з швидкою течією і гальковим або кам`янистим дном. Нереститься у квітні - травні за середньодобової температури води понад 10 °С (звичайно 12 - 17 °С). Плодючість - до 140 тис. ікринок. Ікра клейка. Інкубація ікри триває понад тиждень. Живиться переважно бентосними безхребетними - личинками комах, ракоподібними, молюсками та дрібною рибою. Живе майже 30 років.
Розмноження у неволі. Можливе. Біотехніка розведення випробувана у ріках Волзі, Доні, Кубані, Дніпрі.
Заходи охорони. Вилов заборонено Правилами рибальства у внутрішніх водоймах України (1985). Слід виявити в ріках ділянки, перспективні як природоохоронні акваторії для цього виду. На Середньому Дністрі доційьно створити заказник, а також збудувати рибоводний завод, на базі якого здійснити реакліматизацію виду у Пд. Буг, Дніпро, Сіверський Донець та ін. ріки.
Джерела інформації. Павлов П. И., 1980; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988.
Ю. В. Мовчан.
БІЛУГА ЧОРНОМОРСЬКА
Huso huso ponticus Salnikov et Malatski, 1934
Круглороті, риби
Ряд Осетроподібні - Acipenseriformes
Родина Осетрові - Acipenseridae
Таксономічна характеристика. Один з 2 підвидів виду; єдиний підвид виду у фауні України.
Статус. II категорія.
Поширення. Зх. i пн. частини Азовського м. Чорне м. (пн.-зх. частина та бiля берегiв Кримського п-ва). Нерест - у Днiпрi, Пд. Бузi, Днiстрi й Дунаї. Ареал охоплює басейни Чорного та Азовського морiв.
Місця перебування. Живе у морі, заходить у ріки на нерест.
Чисельність. Поодинокі особини трапляються деколи поблизу берегів Кримського п-ва, дещо частіше - в Дунаї та біля його гирла. У 1-й пол. 20 ст. була звичайною промисловою рибою майже на всьому морському узбережжі України, заходила у Дунай, Дністер, Пд. Буг, Дніпро, Сіверський Донець. За 1956 - 59 рр. добуто у дніпровському риболовному районі 142 ц, у дунайському - 730 ц. З 60-х рр. чисельність і ареал білуги чорноморської скорочується. Практично зникла у пониззі Дніпра, Пд. Бугу і Дністра, а також у Сіверському Дінці (через кілька років після створення Цимлянського водосховища на Дону).
Причини зміни чисельності. Зникнення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води, надмірний вилов.
Особливості біології. Веде придонно-пелагічний спосіб життя. У морі тримається переважно поодинці. Одна з найбільших за розміром риб у фауні України. Досягає довжини 5 м (здебільшого до 2,5 м), маси понад 1 т (найчастіше 200 - 300 кг). Статевозрілою стає за довжини тіла понад 140 - 150 см; самці - у 12 - 15 років, самки - в 16 - 18. Мігрує у ріки навесні або восени (в останньому випадку залишається на зиму). Нереститься з квітня по червень за середньодобової температури води 8 - 17 °С на ділянках річок завглибшки 8 - 20 м з швидкою течією та піщано-гальковим або щебенистим дном. Плодючість до 7 - 8 млн. ікринок. Ікра клейка. Розвиток триває 8 - 9 діб. Після нересту плідники і молодь скочуються в море для нагулу. Розмножується не кожного року. Молодь живиться бентосними безхребетними і дрібною рибою, дорослі - рибою (хамса, оселедці, ставрида, бички та ін.). Живе до 100 років.
Розмноження у неволі. Можливе. Біотехніка розведення випробувана у Волзі, Доні, Кубані, Дніпрі.
Заходи охорони. Вилов заборонено Правилами рибальства в басейні Азовського моря (1976) та Правилами рибальства в басейні Чорного моря (1983). Треба створити морський заповідник у Каркінітській затоці для відтворення підвиду та побудувати рибзавод (доцільно на Дунаї).
Джерела інформації. Павлов П. И., 1964; Павлов П. И., 1980; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988.
Ю. В. Мовчан.
Лососеподобные
1. Лососевые
ЛОСОСЬ ЧОРНОМОРСЬКИЙ
Salmo trutta labrax Pallas, 1814 Круглороті, риби
Ряд Лососеподібні - Salmoniformes
Родина Лососеві - Salmonidae
Таксономічна характеристика. Один з 3 підвидів виду у фауні України.
Статус. I категорія.
Поширення. Бiля берегiв Кримського п-ва (масив Карадаг, мiста Судак i Севастополь), деякi чорноморськi лимани, бiля гирла Дунаю. Ареал охоплює басейни Чорного та Азовського морiв. Ендемiк.
Місця перебування. Живе в морі, заходить у ріки на нерест.
Чисельність. Незначна. Зрідка потрапляє у ставні неводи (біля берегів Криму), в сітки (пониззя Дунаю).
Причини зміни чисельності. Порушення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного і біологічного режимів, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води, надмірний вилов.
Особливості біології. У морі живе поодинці або невеликими групами. Досягає довжини тіла 110 см, маси - 24 кг. Нерестовий хід починається з переміщення найбільших особин у лютому, набуває максимуму у квітні - травні, закінчується у червні. Нерест триває з жовтня по січень. Ікру відкладає на тверде дно. Молодь затримується в річках на 2 - 5 років, живиться рачками, личинками комах, дорослими комахами, зрідка молоддю ін. риб. У три-чотирирічному віці досягає довжини 19 - 26 см і маси 60 - 170 г. У морі живиться переважно рибами (шпрот, атерина), рідше ракоподібними. За перший рік після скочування в море виростає більше, ніж протягом життя у річці. На 2 - 3-му році перебування у морі досягає статевої зрілості.
Розмноження у неволі. Можливе. Біотехніка розведення випробувана у ріках Волзі, Доні, Кубані, Дніпрі.
Заходи охорони. Занесено до Європенского Червоного списку (1991). Вилов заборонено Правилами рибальства в басейні Чорного моря (1983). Для збереження популяції треба організувати розведення виду.
Джерела інформації. Барач Г. П., 1962; Павлов П. И., 1980.
А. Я. Щербуха.
ЛОСОСЬ ДУНАЙСЬКИЙ, головатиця
Hucho hucho hucho Linnaeus, 1758 Круглороті, риби
Ряд Лососеподібні - Salmoniformes
Родина Лососеві - Salmonidae
Таксономічна характеристика. Єдиний підвид виду у фауні України.
Статус. I категорія. Реліктовий вид.
Поширення. Рiчки Тиса (з притоками Тересвою, Тереблею, Рiкою) i Прут (з притоками Путалої, Бiлим Черемошем, Чорним Черемошем). Ареал охоплює бас. Дунаю. Ендемiк.
Місця перебування. Гірські річки на вис. до 600 м над рівнем моря. Тримається на широких і глибоких плесах, де температура води не перевищує 15 - 20 °С, молоді особини - на кам`янистих перекатах (реофільна риба).
Чисельність. Дуже незначна.
Причини зміни чисельності. Порушення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води, надмірний вилов.
Особливості біології. Довжина тіла здебільшого не перевищує 60 см, маса - 6 кг (може досягати 50 кг). Статевозрілим стає на 3-му році життя за довжини бл. 60 см і маси 1 - 3 кг. Тривалість нерестових міграцій незначна. Нерест з серед, квітня до серед, травня за середньодобової температури води б- 10 °С, переважно в гірських потічках на глибині 0,3 - 1,2 м. Ікру відкладає малими порціями протягом 2 - 5 діб у гнізда-ямки на чистому дні з гальки, піску чи щебеню, де швидкість течії досягає 0,6 - 1,0 м/сек. Нерест парний, плідники активно охороняють свою територію, досить агресивні. Відстань між гніздами досягає 70 м. Плодючість коливається в широких межах; у самки довжиною 48 см і масою 2,2 кг виявлено понад 4,5 тис. ікринок, а довжиною 89 см і масою 5,5 кг - понад 11 тисяч. За температури води 4 - 14° інкубація ікри до кінця виходу личинок триває 30 - 35 днів. Молодь живиться комахами, їхніми личинками, а також рибами. Починаючи з 2-го року життя головною поживою стають риби (гольян, пічкур, марена, бабець, харіус, бистрянка, ялець-андруга).
Розмноження у неволі. Можливе. Біотехніка розведення випробувана у ріках Волзі, Доні, Кубані, Дніпрі.
Заходи охорони. Занесено до Європейського Червоного списку (1991). Вилов заборонено Правилами рибальства у внутрішніх водоймах України (1985) та Правилами любительського і спортивного рибальства у внутрішніх водоймах України (1990). Треба встановити заповідний режим у місцях перебування підвиду, організувати штучне розведення; перспективний для акліматизації в холодноводних ставках.
Джерела інформації. Кох В., Банк О. Йене Г., 1980; Павлов П. И., 1980.
А. Я. Щербуха.
2. Хариусовые
ХАРІУС ЄВРОПЕЙСЬКИЙ
Thymallus thymallus (Linnaeus, 1758)
Круглороті, риби
Ряд Лососеподібні - Salmoniformes
Родина Харіусові - Thymallidae
Таксономічна характеристика. Один з 6 видав роду; єдиний вид роду у фауні України.
Статус. II категорія.
Поширення. Гiрськi дiлянки Днiстра та його приток Стрию, Опору, Лiмницi тощо; в басейнi Тиси - дiлянки середньої течiї Тересви, Тереблi, Рiки, Ужа, Латорицi, Боржави. Ареал охоплює водойми Європи вiд крайнього Пiвнiчного Сходу i Великобританiї до Швейцарiї та Румунiї.
Місця перебування. Переважно глибокі ділянки гірських річок з чистою холодною водою, спокійною течією, особливо до і після перекатів та порогів на висоті 250 - 850 м над рівнем моря.
Чисельність. Незначна.
Причини зміни чисельності. Порушення гідрологічних умов річок через знищення лісів на прибережних ділянках, зарегулювання стоку, забруднення води, а також неконтрольований вилов.
Особливості біології. Туводна форма. Довжина тіла - до 50 см, маса - до 1,5 кг (здебільшого бл. 800 г). Статевозрілим стає на 2 - 3-му році життя. Нереститься з квітня до червня за середньодобової температури 8 - 10 °С на ділянках з щебенистим і гальковим дном. Ікра клейка. Плодючість самок у 4 - 6-річному віці за довжини 28 - 34 см і маси 300 - 500 г становить 2,8 - 5,1 тис. ікринок. Інкубація триває 20 - 25 днів. Молодь живиться в основному комахами, що падають у воду, а також зоопланктоном; дорослі - молюсками, ракоподібними, комахами та їхніми личинками, дрібними рибами, іноді ікрою ін. риб (наприклад, форелі струмкової, яка часто освоює ті самі ділянки, що й харіус). Корм збирає на дні, на каменях, частково в товщі та біля поверхні води. У перпгі два роки життя річні прирости довжини тіла досягають 8 - 10 см, у наступні роки не перевищують 3 - 5 см. Довжина 6-річних особин становить бл. 35 см, маса - 450 г.
Розмноження у неволі. Можливе. Були спроби розводити у Закарпатті за західноєвропейською технологією.
Заходи охорони. Вилов заборонено Правилами любительського і спортивного рибальства у внутрішніх водоймах України (1990). Треба зберігати і відновлювати ліс на прибережних ділянках гірських річок, придатних для життя виду; встановити заповідний режим у місцях його перебування; організувати розведення харіуса європейського.
Джерела інформації. Дык В. В., 1960; Кох В., Банк О., Йене Г., 1980; Павлов П. Я., 1980.
А. Я. Щербуха.
3. Умбровые
УМБРА
Umbra krameri Walbaum, 1792
Круглороті, риби
Ряд Лососеподібні - Salmoniformes
Родина Умброві - Umbridae
Таксономічна характеристика. Один з 3 видів роду; єдиний вид роду у фауні України.
Статус. II категорія.
Поширення. Пониззя Дунаю, Днiстра, Днiстровський лиман, басейн Тиси; вiрогiдно, пониззя Пруту i передкарпатськi дiлянки Пруту та Днiстра. Ареал охоплює басейни Дунаю i Днiстра.
Місця перебування. Стоячі заплавні замкнені водойми або прибережні ділянки річок з дуже уповільненою течією; як правило, досить замулені, багнисті, з густою водяною рослинністю місця.
Чисельність. Звичайною і місцями досить численною була тільки у пониззі Дунаю. Зрідка траплялася в ін. місцях, зокрема у Закарпатті, де востаннє її виловили 1949 р. і лише через 37 років її знову там знайдено (бас. Латориці). Різке зниження чисельності почалося у 60-х рр. 20 ст.
Причини зміни чисельності. Гідромеліоративні роботи, забруднення водойм, порушення природних біотопів, браконьєрські способи лову.
Особливості біології. Туводна лімнофільна форма. Веде досить прихований спосіб життя. Тримається невеликими зграйками. Невибаглива щодо умов існування. Нестачу кисню у воді компенсує додатковим диханням за допомогою плавального міхура. Статевозрілою стає за довжини бл. 5 см, звичайно вже на 2-му році життя. Нерест у квітні - травні за середньодобової температури води 12 - 16 °С і вище. Плодючість до 30 тис. ікринок. Інкубація ікри в акваріумі за температури води 13 °С триває бл. 10 діб. Найшвидше росте на першому році життя, наприкінці якого досягає в середньому довжини 3,5 см. У 4-річному віці виростає до 8 см. Живиться донними безхребетними (личинками і дорослими комахами, нижчими раками, молюсками тощо), частково - ікрою та молоддю ін. риб. Властивий канібалізм. Живе, вірогідно, до б років.
Розмноження у неволі. В Угорщині, Австрії та ряді інших країн розводять в акваріумах.
Заходи охорони. Занесено до Європейського Червоного списку (1991). Доцільно заборонити вилов та встановити заповідний режим у межах ареалу (пониззя Дунаю, Дністра, бас. Латориці).
Джерела інформації. Павлов П. И., 1980; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988.
Ю. В. Мовчан.
Карповые
РИБЕЦЬ МАЛИЙ
Vimba vimba tenella (Nordmann, 1840)
Круглороті, риби
Ряд Коропоподібні - Cypriniformes
Родина Коропові - Cyprinidae
Таксономічна характеристика. Один з 3 підвидів виду, один з 2 підвидів виду у фауні України.
Статус. I категорія.
Поширення. Жив у гiрських рiчках Кримського п-ва (Чорна, Салгир, Бiюк-Карасу). Ареал охоплює рiчки та озера басейнiв Мармурового i Чорного морiв.
Місця перебування. Точно не встановлені. Вірогідно, постійно живе у прісній воді, виходить у море при опрісненні пригирлових ділянок під час великих повеней.
Чисельність. Невідома. З 70-х рр. 20 ст. у виловах не траплявся.
Причини зміни чисельності. Можливо, обміління річок, особливо пригирлових ділянок; забруднення води, надмірний вилов.
Особливості біології. Придонна риба. Тримається зграями на ділянках зі швидкою течією та піщано-глинистим або кам`янисто-гальковим дном. Довжина до 21 см, маса до 100 г. Нерест, вірогідно, у травні - червні. Живиться дрібними безхребетними тваринами. Найшвидше росте у перші два роки. Живе до 8 років.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Не здійснювалися. Треба заборонити вилов рибця малого, виявити місця перебування, встановити в них заповідний режим, організувати відтворення підвиду. Доцільна реакліматизація.
Джерела інформації. Цееб Я. Я., Делямуре С. Л., 1938; Мовчан Ю. В., Смірнов А. І., 1983; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988.
Ю. В Мовчан.
Rutilus frisii frisii (Nordmann, 1840)
Круглороті, риби
Ряд Коропоподібні - Cypriniformes
Родина Коропові - Cyprinidae
 Таксономічна характеристика. Єдиний підвид виду у фауні України.
Статус. I категорія.
Поширення. В басейнi Верхнього i, частково. Середнього Днiстра, Сiверського Дiнця (у межах Луганської обл.). За повiдомленнями рибалок, навеснi дуже рiдко i не щороку трапляються поодинокi особини у нижнiй течiї Пд. Бугу та Днiстра. Водився у лиманах пд.-зх. частини Чорного м. (Днiстровському, Березанському, Днiпровсько-Бузькому та iн.) i Азовського м., звiдки мiгрував на нерест у Днiстер (до верхiв`я) та його притоки, у Пд. Буг (до м. Первомайська), Днiпро (до Бiлорусi), заходив у Прип`ять та її притоки, у Десну, Рось, Сулу, Псел та iн., в Обитiчну, Берду i Сiверський Донець та Оскiл. Ареал охоплює басейни рiчок Чорного (вiд сх. частини Балканського п-ва до кавказького узбережжя) i Азовського морiв.
Місця перебування. Живе в лиманах і опріснених ділянках моря, на нерест піднімається у річки. У деяких водоймах (Верхній Дністер, Сіверський Донець) утворює туводну форму. У річках зустрічається переважно у місцях з швидкою течією, чистою прохолодною водою і піщано-гальковим або камянистим дном на ділянках з вирами, ямами, виходами джерельних вод тощо.
Чисельність. Трапляються поодинокі особини у Верхньому Дністрі та Сіверському Дінці. Раніше в ряді місць був звичайним об`єктом промислу (1930 р. у Дніпрі добуто 65,3 ц, Пд. Бузі - 1178 ц, у 1956 р. у Пд. Бузі - 288,8 ц). З кін. 60-х рр. чисельність виду та його ареал скоротилися, в 90-х рр. у промислових уловах у пониззях річок і лиманах не траплявся.
Причини зміни чисельності. Зникнення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води, надмірний вилов.
Особливості біології. Реофільна придонна зграйна риба. Довжина тіла до 71 см, маса до 8 кг. Статевозрілою стає на 4 - 5-му, переважно на 6-му році життя за довжини тіла понад 50 см. Нерест відбувається з кінця квітня до серед, травня за середньодобової температури вода бл. 10 - 11 °С. Ікру відкладає звичайно на кам`янисте чи гальково-щебенисте дно на ділянках з швидкою течією. Плодючість до 269 тис. ікринок. Інкубація (спостереження в акваріумі) за температури води 12,5 - 18,5 °С триває 15 - 16 діб. Живиться переважно личинками комах, ракоподібними, молюсками тощо. Живе понад 10 років.
Розмноження у неволі. Біотехніка розведення відпрацьована. У 1948 - 49 рр. на рисових чеках півдня України вирощували мальків.
Заходи охорони. Вилов заборонено Правилами рибальства в бас. Чорного м. (1983), Правилами рибальства у внутрішніх водоймах України (1985) та Правилами любительського і спортивного рибальства у внутрішніх водоймах України (1990). Треба вивчити можливі місця перебування у пониззях Сіверського Дінця, Дніпра і Пд. Бугу з метою відтворення виду у межах природоохоронних акваторій; спорудити рибозавод на Дністрі; провести його реакліматизацію у Пд. Бузі, Дніпрі та Росі за рахунок популяції Верхнього Дністра.
Джерела інформації. Мовчан Ю. В., Смірнов А. І., 1981; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988.
Ю. В. Мовчан.
ЯЛЕЦЬ ДАНИЛЕВСЬКОГО
Leuciscus danilewskii (Kessler, 1877)
Круглороті, риби
Ряд Коропоподібні - Cypriniformes
Родина Коропові - Cyprinidae Таксономічна характеристика. Один з понад 30 видів роду; один з 6 видів роду у фауні України.
Статус. II категорія.
Поширення. Басейн Сiверського Дiнця. Ареал охоплює басейн Дону. Ендемiк.
Місця перебування. Переважно головне русло річок з проточною чистою водою і піщаним або піщано-глинистим дном.
Чисельність. Невідома. На окремих ділянках Сіверського Дінця ялець Данилевського повністю зник. Раніше був досить звичайним і місцями численним (у 1953 - 54 рр. у контрольних виловах становив 0,3 %).
Причини зміни чисельності. Зникнення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного та біологічного режимів, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води.
Особливості біології. Туводна реофільна форма. Веде придонний спосіб життя, тримається невеликими зграями. Довжина до 20 см, маса до 75 г. Статевозрілим стає, вірогідно, на 2 - 3-му році життя. Нереститься у квітні - травні. Плодючість до 11 тис. ікринок. Ікру відкладає на ділянках з швидкою течією на ггіщано-галькове або щебенисте дно. Інкубація (у штучних умовах) за середньодобової температури води бл. 13 °С триває 9 діб. Активно плавати і шукати поживу молодь починає за довжини 8,2 мм. Дорослі особини живляться переважно придонними безхребетними (личинки комах, молюски), водоростями і детритом. Найінтенсивніше росте у перші три роки. Живе 5 - 7 років.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Не здійснювалися. Треба заборонити вилов як мінімум на 5 років.
Джерела інформації. Короткий И. И., Харитонова Н. Н., 1958; Мовчан Ю. В., Смірнов А. І., 1981.
Ю. В. Мовчан.
ЯЛЕЦЬ-АНДРУГА ЗАКАРПАТСЬКИЙ
Leuciscus souffia agassizi Valenciennes, 1844
Круглороті, риби
Ряд Коропоподібні - Cypriniformes
Родина Коропові - Cyprinidae Таксономічна характеристика. Єдиний підвид виду у фауні України.
Статус. II категорія.
Поширення. Закарпаття (сх. межа ареалу): нижня, мiсцями середня течiя Тиси (в т. ч. її притоки Боржава, Рiка, Теребля, Тересва), а також Ужа, Латорицi. Ареал охоплює притоки верхньої i середньої течiї Дунаю, басейни верхнiх течiй Одеру та Рейну.
Місця перебування. Гірські річки з чистою водою, помірно швидкою течією, стрімкі потоки та холодноводні водойми.
Чисельність. Звичайний у Теребле-Ріцькому водосховищі; в ін. місцях виловлюють десятки особин. Раніше у межах ареалу був звичайним, місцями численним. У 50-х рр. 20 ст. становив до 20 - 30 % заг. вилову у Тересві й Ріці.
Причини зміни чисельності. Порушення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забрудення води, надмірний вилов.
Особливості біології. Туводна форма. Тримається лише зграями, переважно у придонних шарах води. Вибирає затишні місця з помірною течією (плеса нижче впадіння струмків, між великим камінням, поблизу гребель тощо). Довжина до 20 см, маса до 100 г (здебільшого до 50 г). Статевозрілими самці стають на 2-му (за довжини понад 5 см), самки - на 3-му (понад 9 см) році життя. Нереститься з кін. квітня до поч. червня. В нерестовому стаді звичайно більше самок. Ікру відкладає на мілководді, на ділянках з піщано-гальковим або щебенистим дном і швидкою течією. Плодючість до 5 тис. ікринок. Живиться донними безхребетними, водоростями, детритом, іноді - ікрою та молоддю інших риб. Живе бл. 10 років.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Не здійснювалися. Треба заборонити вилов як мінімум на 5 років, встановити заповідний режим у місцях, перспективних для відтворення підвиду.
Джерела інформації. Мовчан Ю. В., Смірнов А. І., 1981; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988.
Ю. В. Мовчан.
МАРЕНА ДНІПРОВСЬКА
Barbus barbus borysthenicus Dybowski, 1862
Круглороті, риби
Ряд Коропоподібні - Cypriniformes
Родина Коропові - Cyprinidae Таксономічна характеристика. Представник політипного роду; один з 2 підвидів виду у фауні України.
Статус. II категорія.
Поширення. Басейни Днiпра та Пд. Бугу. Ендемiк.
Місця перебування. Ділянки рік з прискореною течією і щебенисто-гальковим дном.
Чисельність. Трапляються поодинокі особини на незарегульованих ділянках річок. Практично зникла у басейні Середнього і Нижнього Дніпра, у верхній та нижній течії Пд. Бугу.
Причини зміни чисельності. Порушення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води, надмірний вилов.
Особливості біології. Реофільна риба. Веде придонний спосіб життя. Довжина, маса тіла і вік плідників становлять у самців відповідно 16 - 46 см, 92 - 1700 г, 2 - 7 років; у самок - 22 - 57 см, 200 - 3250 г, 3 - 9 років. Нереститься з кін. квітня до поч. липня на ділянках з помірно швидкою течією. Ікру відкладає на кам`янисто-гальковий грунт 2 - 3 порціями. Плодючість до 41 тис. ікринок. Інкубація триває бл. тижня. Виростаючи, молодь переходить від придонно-планктонного до бентосного способу живлення личинками комах, зрідка ікрою та молоддю риб. Живе до 12 років.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Вилов заборонено (крім бас. нижньої течії Дніпра) Правилами любительського і спортивного рибальства у внутрішніх водоймах України (1990). Слід повністю заборонити вилов як мінімум на 10 років; уточнити ареал у притоках Верхнього Дніпра; створити природоохоронні акваторії у середній і верхній течії Південного Бугу і в нових місцях перебування підвиду в бас. Дніпра.
Джерела інформації. Белинг Д. Е., 1914; Емельяненко П., 1914; Егерман Ф. Ф., 1929; Сластененко Ю. П., 1931; Короткий И. І., 1937; Виноградов К. О., 1948; Берг Л. С., ч. 2, 1949; Федий С. П., 1952; Маркевич О. П., Короткий И. І., 1954; Амброз А. И., 1956; Мовчан Ю. В., Смірнов А. І., 1981; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988.
А. І. Смирнов.
ПІЧКУР ДУНАЙСЬКИЙ ДОВГОВУСИЙ
Gobio uranoscopus (Agassiz, 1828)
Круглороті, риби
Ряд Коропоподібні - Cypriniformes
Родина Коропові - Cyprinidae Таксономічна характеристика. Один з бл. 20 видів політипного роду; один з 4 видів роду у фауні України.
Статус. III категорія.
Поширення. Рiчки Українських Карпат. Ареал охоплює басейн Дунаю.
Місця перебування. Гірські та передгірні ділянки річок, переважно в місцях з помірною, часто швидкою течією, чистою, насиченою киснем водою і піщано-гальковим або щебенистим дном на глибині 0,1 - 1,2 м.
Чисельність. Виявлено поодинокі особини у Ріці, Боржаві та Сіреті (80-і рр. 20 ст.). У 1925 р. описано кілька особин, упійманих у Тересві та Шопурці; протягом наступних майже 60 років у виловах не відмічався.
Причини зміни чисельності. Вірогідно, завжди був нечисленним.
Особливості біології. Туводна реофільна форма. Тримається поодинці або невеликими групами. Веде придонний спосіб життя. Довжина до 12 см, маса до 8 г. Статевозрілим стає, вірогідно, у 2 - 3-річному віці. Нереститься у травні - червні. Живиться дрібними, переважно бентосними організмами.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Не здійснювалися. Потрібно докладно вивчити особливості біології виду, заборонити вилов. Встановити заповідний режим на Ріці (від її впадіння до с. Ізи Закарпатської обл.) й Сіреті (ділянка від с. Комарівців до с. Старої Жадови Чернівецької обл.).
Джерела інформації. Мовчан Ю. В., Смирнов А. І., 1981; Vladykov V., 1925.
Ю. В. Мовчан.
МАРЕНА КРИМСЬКА
Barbus tauricus Kessler, 1877
Круглороті, риби
Ряд Коропоподібні - Cypriniformes
Родина Коропові - Cyprinidae Таксономічна характеристика. Один з 9 видів роду; один з 3 видів роду у фауні України.
Статус. III категорія.
Поширення. Середнi течiї рiчок Кримського п-ва (Альма, Кача, Аян, Бельбек, Чорна, Салгир, Учансу), водосховища (Бахчисарайське, Альмiнське, Сiмферопольське, Аянське, Бiлогiрське, Михайлiвське, Феодосiйське). Ендемiк.
Місця перебування. Глибокі ділянки річок з чистою, помірно теплою, насиченою киснем водою на висоті 300 - 500 м над рівнем моря. У річках перебуває серед каміння й корчів, у норах під навислими підмитими берегами, бучаках; у водосховищах - біля кам`янистого дна.
Чисельність. Незначна. У р. Альмі восени на один нічний вилов сіткою припадало до 4 особин; у водосховищах, зокрема Аянському - до 8.
Причини зміни чисельності. Порушення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води, браконьєрство.
Особливості біології. Туводна, досить реофільна форма. Веде придонний спосіб життя. Тримається поодинці або невеликими зграями. Довжина переважно до 35 см, окремих особин до 70 см (Аянське водосховище). Статевозрілою стає на 2 - 3-му році життя. Після зимівлі у глибоких місцях мігрує в гінці лютого на мілководдя, у серед, квітня піднімається на нерестовища проти течії. Нереститься з кінця квітня по червень, нерест порційний. Ікру відкладає на дрібнощебенисте дно. Ікра клейка. Плодючість понад 6,5 тис. ікринок. Розвиток не досліджений. Живиться планктоном, личинками комах, дрібними ракоподібними й рибами. Вік плідників - до 7 років.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Не здійснювалися. Потрібно повністю заборонити вилов у всіх водоймах Кримського п-ва як мінімум на 8 рогів; провести реакліматизацію виду у річки з водосховищ.
Джерела інформації. Берг Л. С., ч. 2, 1949; Делямуре С. Л., 1966; Мовчан Ю. В., Смірнов А. І., 1981; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988.
А. І. Смирнов.
ШЕМАЯ ДУНАЙСЬКА, шемая дніпровсько-азовська
Chalcalburnus chalcoides mento (Agassiz, 1832)
Круглороті, риби
Ряд Коропоподібні - Cypriniformes
Родина Коропові - Cyprinidae Таксономічна характеристика. Один з 5 відомих підвидів виду у фауні України.
Статус. IV категорія.
Поширення. В Українi - рiки басейнiв Чорного та Азовського морiв i пригирловi опрiсненi дiлянки. Ареал охоплює також басейни Дону i Кубанi.
Місця перебування. Напівпрохідна форма - живе в опріснених (до 11 ‰) морських і лиманних водах, нереститься у річках; прісноводна форма - нагулюється у гирлах рік, нереститься у притоках великих рік; туводна форма на Кримському п-ві - живе і розмножується тільки у річках.
Чисельність. Виявлено окремі зграї, що нерестяться у річках Пн. Приазов`я. На поч. 60-х рр. 20 ст. шемая дунайська становила прилов у промислових виловах.
Причини зміни чисельності. Знищення нерестовищ у результаті гідротехнічного будівництва, забруднення води.
Особливості біології. Довжина плідників туводної форми 8 - 17 см, напівпрохідної - 14 - 25 см. Може досягати довжини 40 см, маси 300 г. Статевозрілою стає переважно на 3 - 4-му, іноді на 2-му році життя. На нерест гуртується у зграї. Нереститься з кін. квітня до поч. липня за середньодобової температури води 15 - 21 °С у місцях з помірною течією і кам`янистим або піщаним дном. Плодючість риб туводної форми до 5 тис. ікринок, напівпрохідної 15 - 20 тисяч. Інкубаційний період триває бл. тижня. Після нересту плідники скочуються у місця нагулу - пониззя річок (туводна форма) або пригирлові опріснені ділянки моря (напів-прохідна форма). Приблизно через місяць до них приєднується підросла молодь. Молодь живиться планктонними організмами, дорослі особини - водоростями, комахами, мальками ін. риб. Живе до 7 років.
Розмноження у неволі. Проводилося у 1935 - 51 рр. (з перервами) у пониззі Пд. Бугу.
Заходи охорони. Вилов заборонено Правилами рибальства в басейні Чорного моря (1983) та Правилами рибальства у внутрішніх водоймах України (1985). Треба виявити місця перебування підвиду, взяти їх під охорону. Враховуючи досвід рибцево-шемайних рибогосподарств на Кубані (Росія), слід створити такі самі підприємства в пониззі Дніпра.
Джерела інформації. Егерман Ф. Ф., 1929; Смерчинський Є., 1929; Белінг Д. О., 1935; Родіонова Т. В., 1936; Цееб Я. Я., Делямуре С. Л., 1938; Берг Л. С., ч. 2, 1949; Маркевич О. П., Короткий И. І., 1954; Амброз А. И., 1956; Виноградов К. О., 1960; Павлов П. И., 1960.
А. І. Смирнов.
Голкові
МОРСЬКИЙ КОНИК ЧОРНОМОРСЬКИЙ
Hippocampus guttulatus microstephanus Slastenenko, 1937
Круглороті, риби
Ряд Голкоподібні - Syngnathiformes
Родина Голкові - Syngnathidae Таксономічна характеристика. Єдиний підвид виду у фауні України. Таксономічне положення морського коника чорноморського остаточно не з`ясовано.
Статус. II категорія.
Поширення. Азовське i Чорне моря - бiля берегiв Кримського п-ва. Керченська протока, Каркiнiтська, Джарилгацька, Тендрiвська, Ягорлицька затоки, узбережжя вiд м. Очакова до гирла Дунаю. Водиться також бiля берегiв Болгарiї, Румунiї, Росiї, Грузiї.
Місця перебування. Відкриті ділянки моря або затоки із солоністю води вище 10 - 15 ‰. Віддає перевагу затишним місцям (не менше 7 метрів глибини) з чистою прохолодною водою і мулистим, піщаним або кам`янистим дном; живе виключно серед підводної рослинності, в якій добре маскується.
Чисельність. Невідома. Майже зник у рекреаційних зонах. До 60-х рр. 20 ст. був звичайною рибою.
Причини зміни чисельності. Забруднення води, опріснення великих ділянок моря і надмірний вилов (використовується як сувенір).
Особливості біології. Декоративна форма тіла. Малорухливий, погано плаває, тримається поодинці або невеликими групами. Часто прикріплюється до скупчень водяних рослин і переноситься разом з ними на значні віддалі. Біля берегів масово з`являється звичайно навесні і восени. Довжина тіла до 13 см, маса до 10 г. Статевозрілим стає за довжини понад 7 см. Нерест порційний, відбувається з травня до серед, вересня переважно поблизу берега серед рослинності. Плодючість 51 - 647 ікринок. Розвиток ікри відбувається у виводковій камері самця, куди її відкладає самка. Через З- 5 тижнів виходить цілком сформована молодь. Живиться дрібними планктонними безхребетними, зрідка - ікрою та молоддю ін. риб.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Не здійснювалися. Треба заборонити вилов морського коника чорноморського як мінімум на 5 - 7 років.
Джерела інформації. Мовчав Ю. В., 1988.
Ю. В. Мовчан.
Морські окуні
ЛАВРАК ГУБАТИЙ
Morone labrax (Linnaeus, 1758)
Круглороті, риби
Ряд Окунеподібні - Perciformes
Родина Морські окуні - Serranidae Таксономічна характеристика. Один з 6 видів роду; єдиний вид роду у фауні України.
Статус. IV категорія.
Поширення. Чорне м. (бiля Севастополя та масиву Карадаг). Ареал охоплює моря Атлантичного океану.
Місця перебування. Прибережна зона моря. Тримається у придонних шарах і в товщі води.
Чисельність. Невідома.
Причини зміни чисельності. Не з`ясовані.
Особливості біології. Хижак, тримається переважно зграями. Живиться дрібною рибою, ракоподібними. Про розмноження в Чорному м. відомостей немає. В Середземному морі вид нереститься з січня до березня. Ікра пелагічна.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Треба докладніше вивчити особливості біології виду, виявити місця його перебування і встановити там заповідний режим; заборонити вилов у всіх акваторіях, інформувати населення (у першу чергу, рибалок) про характерні ознаки виду та ймовірність його появи у виловах.
Джерела інформації. Световидов А. Н., 1964; Щербуха А. Я., 1982.
А. Я. Щербуха.
Окуневі
СУДАК МОРСЬКИЙ, буговець
Lucioperca marina (Cuvier et Valenciennes, 1828)
Круглороті, риби
Ряд Окунеподібні - Perciformes
Родина Окуневі - Percidae Таксономічна характеристика. Один з 5 видів роду; один з 3 видів роду у фауні України.
Статус. I категорія.
Поширення. Переважно в Днiпровсько-Бузькому лиманi та гирлах рiк, що в нього впадають; рiдше в Березанському та Днiстровському лиманах. Ареал охоплює басейни Чорного i Каспiйського морiв.
Місця перебування. Живе у солонуватих водах лиманів, нереститься у пониззях річок (напівпрохідна риба).
Чисельність. Незначна; у контрольних виловах становить соті частки процента.
Причини зміни чисельності. Порушення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води, надмірний вилов.
Особливості біології. Не витримує значного осолонення та опріснення води. Довжина тіла на 3-му році життя бл. 25 см, на 8-му - понад 55 см, маса понад 3 кг. Статевозрілим стає на 3 - 4-му році життя. Нереститься у квітні - травні за середньодобової температури води 8 - 20 °С на твердому дні. Плодючіть самок завдовжки 45 - 50 см становить понад 60 - 100 тис. ікринок. Молодь живиться рачками, личинками комах, вже на першому році життя рибами; дорослі особини - рибами (бички, тюлька, перкарина).
Розмноження у неволі. Можливе. Розроблена біотехніка штучного разведения у Красноводську (Туркменістан).
Заходи охорони. Не здійснювалися. Треба забезпечити збереження природного водного режиму Дніпровсько-Бузького лиману, організувати розведення судака морського.
Джерела інформації. Щербуха А. Я., 1982.
А. Я. Щербуха.
ЙОРЖ СМУГАСТИЙ
Gymnocephalus schraetser (Linnaeus, 1758)
Круглороті, риби
Ряд Окунеподібні - Perciformes
Родина Окуневі - Percidae Таксономічна характеристика. Один з 4 видів роду у фауні світу і України.
Статус. II категорія.
Поширення. Пониззя Дунаю та рiчки Закарпаття (переважно нижнi течiї). Ареал охоплює бас. Думаю. Ендемiк.
Місця перебування. Ділянки річок з чистою водою, піщаням дном з домішкою гальки та щебевю. Вдень тримається на глибині, в затінених місцях, вночі переміщується ва мілководні перекати.
Чисельність. На окремих ділянках річок досить звичайний, на деяких повністю зник.
Причини зміни чисельності. Порушення типових біотопів у резул таті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води.
Особливості біології. Реофільна риба. Довжина, тіла може досягати 25 см (здебільшого 15 - 18 см), маса - 250 г. На нерест (квітень) переміщується зграйками з великих рік у притоки. Плодючість самок завдовжки 10 - 12 см - від 65 тис. до бл. 100 тис ікринок. Ікру відкладає на піщано-кам`янисте дно окремими (до трьох) порціями. Дорослі риби живляться личинками комах, червами, ракоподібними, ікрою та молоддю риб. У перші два роки життя ріст інтенсивний, пізніше він уповільнюється.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Треба виділити заповідні аматори на річках, де охоронявся б реофільний комплекс риб, у т. ч. йорж смугастий.
Джерела інформації. Щербуха А. Я., 1982.
А. Я. Щербуха.
ЧОП МАЛИЙ
Zingel streber streber Siebold, 1863
Круглороті, риби
Ряд Окунеподібні - Perciformes
Родина Окуневі - Percidae Таксономічна характеристика. Один з 3 європейських підвидів виду; єдиний підвид виду у фауні України.
Статус. III категорія.
Поширення. Бас. Дунаю (притоки Тиси та Пруту, пониззя Дунаю). Ендемiк. Зустрiчається також у бас. р. Вардару (Балканський п-в).
Місця перебування. Глибокі ділянки річок з помірною, рідше швидкою течією і твердим дном (кам`янистим, піщаним або глинистим); деколи трапляється на мілководді.
Чисельність. Незначна.
Причини зміни чисельності. Зарегулювання стоку річок, забруднення води.
Особливості біології. Реофільна риба. Найбільш активний у сутінках і вночі. Статевозрілим стає на 2 - 3-му році життя. Нереститься в березні - травні в місцях з дрібнокам`яннстим дном і залишками торішньої рослинності. Плодючість до 5 тис. ікринок; ікра дрібна, клейка. Живиться придонними організмами, зокрема, личинками комах, червами, часом ікрою та личинками ін. риб. На 1-му році життя довжина тіла досягає 4 см, наступні річні прирости не перевищують 2 - 2,5 см. Довжина 4 - 5-річних риб, як правило, бл. 15см (іноді понад 20см), маса не перевищує 200 г.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Занесено до Європейського Червоного списку (1991). Вилов заборонено Правилами любительського і спортивного рибальства у внутрішніх водоймах України (1990). Доцільно виділити на річках заповідні акваторії, де б охоронявся реофільний комплекс риб, у т. ч. чоп малий.
Джерела інформації. Щербуха А. Я., 1982.
А. Я. Щербуха.
ЧОП ВЕЛИКИЙ, чоп звичайний
Zingel zingel (Linnaeus, 1766)
Круглороті, риби
Ряд Окунеподібні - Perciformes
Родина Окуневі - Percidae Таксономічна характеристика. Один з 3 видів роду; один з 2 видів роду у фауні України.
Статус. III категорія.
Поширення. Басейни Днiстра (верхня i середня течiї). Пруту, пониззя Дунаю, рiчок Закарпаття (середня i нижня течiї). Ендемiк.
Місця перебування. Глибоководні ділянки річок з швидкою течією і твердим дном з піску, гальки або глини.
Чисельність. Незначна.
Причини зміни чисельності. Зарегулювання стоку річок, забруднення води.
Особливості біології. Реофільна риба. Довжина тіла до 45 см (здебільшого до 25 см), маса 200 - 300 г. Статевозрілим стає на 2 - 4-му році життя. Нереститься у квітні - травні. Плодючість до 10 тис. ікринок; ікру відкладає на дно, вона дрібна, клейка. Живиться переважно вночі, осн. корм - донні безхребетні (личинки комах, черви, рачки, молюски), ікра та дрібна риба. Живе бл. 10 років.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Занесено до Європейського Червоного списку (1991). Вилов заборонено Правилами любительського і спортивного рибальства у внутрішніх водоймах України (1990). Доцільно виділити заповідні акваторії на річках, де б охоронявся реофільний комплекс риб, у т. ч. чоп великий. Треба повністю заборонити вилов.
Джерела інформації. Щербуха А. Я., 1982.
А. Я. Щербуха.
Горбилеві
ГОРБИЛЬ СВІТЛИЙ
Umbrina cirrosa (Linnaeus, 1758)
Круглороті, риби
Ряд Окунеподібні - Perciformes
Родина Горбилеві - Sciaenidae Таксономічна характеристика. Один з понад 20 видів роду; єдиний вид роду у фауні України.
Статус. IV категорія.
Поширення. Чорне та Азовське моря - вздовж берегiв Кримського п-ва, бiля Бердянської та Обитiчної кiс. Каркiнiтська та Одеська затоки, Керченська протока, Днiпровсько-Бузький лиман. Ареал охоплює моря Атлантичного океану.
Місця перебування. Живе і розмножується у морі. Зустрічається переважно на піщаних мілинах з домішкою черепашок і мулу та біля скелястих берегів з кам`янистим дном.
Чисельність. Незначна.
Причини зміни чисельності. Не з`ясовані.
Особливості біології. Тримається у придонних шарах. Довжина тіла здебільшого бл. 50 см. На нерест (серпень) перемішується у прибережну зону. Плодючість самки завдовжки 99 см становить 2900 ікринок. Інкубація ікри відбувається у товщі води. Дорослі особини живляться придонними організмами (креветками, крабами, червами, частково рибами).
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Не здійснювалися. Треба виявити місця перебування виду і встановити там заповідний режим, заборонити вилов, з`ясувати причини зміни чисельності, інформувати населення, насамперед рибалок, про характерні ознаки виду та ймовірність появи його в уловах.
Джерела інформації. Щербуха А. Я., 1982.
А. Я. Щербуха.
Спарові
ЗУБАРИК ЗВИЧАЙНИЙ
Puntazzo puntazzo (Cetti, 1784)
Круглороті, риби
Ряд Окунеподібні - Perciformes
Родина Спарові - Sparidae
 Таксономічна характеристика. Єдиний вид роду у фауні світу та України.
Статус. IV категорія.
Поширення. Зустрiчався у Чорному м.- бiля масиву Карадаг i поблизу Севастополя (бухти Кришталева, Омега, Костянтинiвський равелiн). Ареал охоплює моря Атлантичного океану.
Місця перебування. Прибережні ділянки моря біля скель, порослих водяними рослинами.
Чисельність. Даних немає.
Причини зміни чисельності. Не з`ясовані.
Особливості біології. Перед нерестом утворює невеликі зграї. Нереститься протягом серпня - вересня, у цей період агресивний. Молодь живиться планктонними та бентосними організмами, личинками ін. риб; дорослі особини - водоростями, а також рибами (навіть мертвими), молюсками, ракоподібними. Росте досить швидко (довжина тіла і маса у жовтні становлять відповідно 10 - 14 см та 40 - 90 г, наприкінці 2-го року життя - 20 - 23 см і 240 - 330 г, на 7-му році - 30 - 32 см і 900 - 1050 г).
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. В комплексі з іншими видами охороняється в Карадазькому природному заповіднику. Треба виявити нові місця перебування виду і встановити там заповідний режим, заборонити вилов; зясувати причини зміни чисельності; інформувати населення, в першу чергу рибалок, про характерні ознаки виду та ймовірність появи його в уловах.
Джерела інформації. Щербуха А. Я., 1982; Салехова Л. П., Костенко Н. С., Богачик Т. А., Минибаева О. Н., 1987.
А. Я. Щербуха.
Родина Губаньов
ГУБАНЬ ЗЕЛЕНИЙ
Labrus viridis Linnaeus, 1758
Круглороті, риби
Ряд Окунеподібні - Perciformes
Родина Губаньов - Labridae Таксономічна характеристика. Один з кількох мдомих видів рому з`ясовані. у фауні України.
Статус. III категорія.
Поширення. Зустрiчався у Чорному м. уздовж берегiв Кримського п-ва поблизу масиву Карадаг (не щороку) i Севастополя. Ареал охоплює атлантичнi води бiля Пiренейського п-ва, Середземне й Мармурове моря, протоку Босфор.
Місця перебування. Прибережна зона морів та океану. Трапляється серед каміння і скель, помірно порослих макрофітами та водоростями.
Чисельність. За весь період досліджень (1938-82) у Чорному м. виловлено лише кілька особин.
Причини зміни чисельності. Не з`ясовані.
Особливості біології. Довжина плідників 13 - 35 см.
Розмноження у неволі. Не проводилося.
Заходи охорони. Не здійснювалися. Потрібно вивчити особливості біології виду, з`ясувати причини зміни чисельності. Слід заборонити вилов; інформувати населення, зокрема рибалок-промисловиків, про ознаки виду та ймовірність його появи в уловах; виявити місця перебування губаня зеленого і встановити там заповідний режим.
Джерела інформації. Световидов А. Н., 1964; Banarescu Р., 1964; Щербуха А. Я. 1982.
А. І. Смирнов.
|
|
|
Редкие виды рыб Украины.
